Вулиця Спаська тягнеться від Костянтинівської до Набережно-Хрещатицької. Відома під такою ж назвою від церкви Спаса Преображення, або Спаської церкви, що на розі Спаської та Волоської вулиць, з початку XVII ст.

Вулиця мала впродовж своєї довгої історії й інші назви. У 50-х роках XX ст. вулиці повернули її історичну назву. Дерев"яна Спаська церква простежується з 1699 р. А 1741 р. згорілу церкву відбудував тесляр Мартин Петров. Пожежа 1811 р. знищила Спаську церкву, як і всі дерев"яні подільські споруди. Після цього церкву Спаса Преображення вже не відновлювали, але новопрокладена прилегла вулиця дістала назву Спаська. Від церкви ж лишилось лише місце, де вона стояла.

Боричів Тік, невелика, але дуже мальовнича вулиця, саме завдяки сусідству з Володимирською гіркою. Пролягає вулиця від Боричевого узвозу, перетинаючи Андріївський узвіз, до вулиці Флорівської.

Цю вулицю зображено на планах Києва XVII-XVIII ст. Після пожежі 1811 р. її впорядковано та прокладено новий відрізок від провулка Покровського до вулиці Флорівської. Забудова її характерна для XIX ст. Колись усі садиби обносилися парканами. Будинки зводились для заможних обивателів та для "подлых". Архітектура вуличної забудови наочно розповідає про те, як поступово у XIX ст. змінювався вигляд будинку подільського міщанина. Хоч вулиця переважно прямолінійна, прокладено її за післяпожежним плануванням В. Гесте, штучним для Києва, але Боричів Тік цікавий своїм незвичним розташуванням у двох рівнях, з‘єднаних містками та сходинками, які ведуть до будинків, що розташовані значно нижче верхнього рівня вулиці. Архаїчні, на один-два поверхи, будиночки Боричевого Току туляться до гори.

Киевский Ярославов Вал был западной границей древнерусской столицы. Да и после окончания истории Древней Руси городская культура Киева не распространялась западнее остатков древнего вала. И так продолжалось много столетий. Ведь вал был сооружен на краю целой сети глубоких влажных оврагов с озёрами, болотами, перелесками, высокими холмами между ними. Любое строительство здесь было крайне затруднено.

Одна из ранних киевских летописей гласит: «Как в древности был Ромул, и в его честь назван город Рим, так же Антиох, и был город Антиохия... Был также Александр, и во имя его — Александрия... То же и в нашей стране назван был великий город Киев во имя Кия» (1093 г.).